Ппц, але ж тока наркоман фаталити может надіть роль коміка на себе! Ну шо ж, що там просяклось в "закладках" твоїх, давай-бо занесемо цю шизу тут. Розберемось, як я купив "метадон" і став курєром в Яндекс Еде. Це буде абшабашенно грандіозна історія, та дай бог, щоб ніхто з вас не повторював моїх помилок.
Окей, коли я зоставився недогоном, а ті "псилоцибини" більше не змазували мої мурахи в голові, я поняв, що треба акуратно заціпити шо-небудь покрутіше. І як у нас кажуть, "бізнес - це номер 1!" Так що прямо через косяк пішов шукати круті закладки, аби собі життя змалювати щасливіше. Знаєте, як кажуть "гофрон" - це як героями виходити, але якщо навпаки, то в перекладі на мову наркоманів - закладки.
Так ось, блін, лежу я тут на дивані, вже зібраний до марш-броска, гуглую, де купити метадон. Гугл видає мені те, що потрібно - кілька темних сайтів з популярними закладками. Ну як я міг пройти повз цей виблиск світла? Швидко я все розбив у "таблицю", порівняв ціни, рейтинги та відгуки. Все просто яскраве: хтось пише, що метадон від цього продавця - шедевр, гарячий номер 1 в світі стоп.
Та ну його, думаю, курір - це все те, що треба. Так от, замовив собі дозу, заплатив в "гофрон" - такий чат для місячних, - і чекаю своєї "радості". Їду додому, а там по телефону вже кицька з Яндекс Еди говорить, що мені пропонує роботу кур'єром. Якраз то, що треба - ну хто найкращий виконуватиме кур'єрські роздачі, як не зухвалий наркоман?
Стартував я зразу ж з проблемами. Не так-то просто було бігти з "метадоном", поки жменя закладок не побігають по венам. "Гофрони" - це окрема пісня: як втрапити в переписку наркоманів, коли ти кур'єр Яндекс Еди? Гуглить "гофрони" - це так, немов спілкуватися з аномаліями в Чорнобилі.
Так от, плюнув я на всю цю фігню, прткнув свій номер телефону на сайті з "гофронами" і вирішив справляти свої роздачі. Ніхто мені не скаже, що я не вмію балансувати між шайбою галузі наркотиків та штучними ласощами. Вже наступного дня пішов на свою першу роздачу з "метадонами" у великій сумочці Яндекс Еди.
І тут почалося. Двері відкриваються, а мені натура з голосом дикаря каже: "О-о-о, прийшов наркоманчег, привітайся з моєю дружиною - собакою, а то смажусь тобі на ганок!". Як розібратися - чи він про собаку, чи про мене? Так чи інакше, прийшлося психувати, даремно "метадон" купував.
Але не впав, думаю, завжди є шанс врятуватися. Увійшов до будинку, ноу-хау вже в голові: я ж знаю, де там скошені рейки, або там плату, зламав замок. Ну але шо ж я там бачу? Теж саме - закладки. Йду я, значить, погоджуюсь зі своєю долею, поки сумка з закладками Яндекс Еди не затремтіла. А ось і герой моєї історії - хазяїн, з яким я вирішив поспілкуватися ближче. Він каже: "Врач ти що, чувачок? В нас тут замки не ламані, а терміни свідчать про поспілкування із моєю собакою". Я образився і вибігнув з його квартири, не залишивши навіть відбитків пальців.
Ну і далі поспівчувають мені з наркополіції - ну шо ж, чекаю, коли подзвонять у двері, але ніхто не з'являється. Видно, "гофрони" не живуть у темряві поліцейських задумів. А мені вже в цьому бані терпіння лопається: хочеться нових закладок, номер 1 і навіть дещо екзотичне.
От така ось кумедна історія купівлі метадону та роботи кур'єром в Яндекс Еді. Кажуть, сміх продовжує життя, але з наркотиками - точно навпаки. Прошу, не повторюйте мої помилки, друзі. Ліпше пам'ятайте, що справжня радість в житті - це чиста голова і здорове тіло. Бережіть себе!
А зараз я піду шукати нові способи, як покращити своє життя, без цієї шизи з закладками та недогоном. Вибачте, якщо я когось засмутив, але така вже моя реальність. Бережіть себе, друзі, та пам'ятайте, що жити краще без шляхів наркотиків і розвалюхи. Слава Україні!
Полетел я, братаны! Я, такой торчок на метамфетамине, думаю, а что бы такое покупнуть, чтобы залететь и угореть на всю катушку? Мне с друзьями пришла мысль сходить за закладками, ну теми, что прикрывают раны на душе и гонят в мир иной. Курение, как всегда, было насущной потребностью, и мы решили найти что-то новенькое, чтобы окунуться в эйфорию еще глубже.
Встал вопрос, кто толкать будет? Мамонт однозначно не подходил, это же лох, которому даже свою жизнь не жалко. Ну мы решили делегировать эту ответственность одному из нас – главному нелегалу. Пошел он, сказал что будет вмазку доставать, и сказал нам поджигать, чтобы было веселее.
Возвращается он, и вместо привычного деревяша в руках у него был VR шлем. Безумно удивленные, спрашиваем: «А зачем ты нам шлем принес?» Нелегал молча показывает на мой сотовый и говорит: «Это не просто шлем, там синтетический каннабиноид, братишка!» Я в шоке: такого еще не пробовал, и тут мне его подарили!
Суетимся мы, как пчелы в улье, и начинаем подключать шлем к телефону. Братаны приглашаются к нам, и я, в надежде на новый опыт, решил первым попробовать. Надел шлем, и меня буквально вынесло в космос.
Я находился среди звезд, налетал на огромных птицах и катался по радужному облаку. Это был настоящий трип, рулетка с мозгами. И только когда закончилась эйфория, я понял, что у меня залиты слезы.
Подошел к моему любимому человеку – бабушке, которая все это время остерегалась легкомысленной молодежи и не подозревала, что я неимоверно подвтыкался. Сказал ей: «Бабушка, ты же смотришь телевизор вечерами. Вот тебе подарочек, чтобы по-настоящему оказаться внутри фильма!»
Радость в глазах бабушки была неимоверна, и она сразу же начала разглядывать шлем, надевая его на свою бывшую надежду – человека 60-ти лет. Такое сходство с ее реальностью – она оказалась в сцене фильма о великой войне.
Я, в то время как она погружалась в свои воспоминания, стал обдумывать нелегальные закладки, которые нам удалось достать. Может нам попробовать новое барахло? Но пока что я сидел тихо, думая о последствиях.
Бабушка, тем временем, уже в другом фильме, и ее восторг был неимоверен. Но я же наврал про VR шлем – он максимум позволял посмотреть фильм, но никак не войти в него. Что же делать? Бабушке нужен был настоящий мир, а не виртуальная реальность.
Чтобы спасти ситуацию, я включил телефон и позвонил волшебному нелегалу, просил его доставить что-то настоящее, чтобы бабушка могла получить настоящее наслаждение. Он согласился, и мы долго ждали его, пока он не появился у нас дома.
Когда я увидел нелегала, я сразу понял, что он находка для такой ситуации. Он достал из своего кармана мощную вмазку
– это был настоящий героин. Я взял его, стал готовить его к инъекции, но тут же остановился. Мне нужно было принять самое важное решение в жизни – сделать это или нет?
Я смотрел на бабушку, как она восхищенно смотрит на свои родные места, преданные временем и войной. И я понял, что не могу позволить этому событию затмить этот момент.
Тогда я подошел к бабушке, взял ее за руку, и мы вместе отправились пройтись по улицам ее молодости. Она рассказывала о своей первой встрече с дедушкой, о танце на Черноморской набережной, и мне стало понятно, что я сделал правильный выбор.
Курение из моей жизни ушло, а вместо закладок и синтетических каннабиноидов пришли воспоминания и настоящая любовь. Я понял, что не нужно утопать в наркотиках, чтобы наслаждаться жизнью – нужно просто научиться видеть красоту в простых моментах.
И когда ты настоящий мамонт, который выбивает все из колеи, у тебя есть люди, которые всегда будут рядом и поддержат!
